Сучасний стиль життя дедалі більше витісняє книгу на задній план, адже існує багато інших способів отримання інформації. Проте, усі ми розуміємо — книгу нічим не замінити. Вона формує свідомість, інтелект, моральні якості, збагачує словниковий запас і мовлення загалом. Однак, любов до книги потрібно виховувати, прищеплювати з дитинства.
Піднесені хвилею всесвітньої течії любителів книги «Bookcrossing» педагоги, батьки Хмельницькного ДНЗ № 20 «Білочка» дали старт модному читацькому заходу «Буккроссинг: давайте мінятись книжечками!». Головною ідеєю буккросингу є те, що кожен може взяти дитячу книжечку, яка сподобалася та поділитися своїми виданнями з іншими. Для підвищення читацької активності серед учасників освітнього процесу закладу оголошена акція “Жива книжкова полиця” та створені умови для вільного книгообміну дитячою літературою.
Правила користування книжечками
1) “Прочитав – передай іншому”;
2) Не затримуйте книгообміну ! (книги повинні завжди бути у русі й через певний проміжок часу повернутись на «живу полицю»);
3) В акції також можуть брати участь цікаві й корисні дитячі газети та журнали;
4) Не розмальовуйте книги, не закладайте й не виривайте листків із них!
Історична довідка
Ідею буккросингу запропонував американський спеціаліст з інтернет-технологій Рон Хорнбекер у 2001 році, популярність якого швидко поширилася за океан і охопила 130 країн, у тому числі й Україну. Його ідея полягала в тому, що людина, прочитавши книгу, залишила її («звільнила») у громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро) для того, щоб хтось інший, випадково зміг цю книгу знайти та прочитати. Той у свою чергу повинен повторити процес. Простежувалася «подорож» книги через спеціальні сайти в Інтернеті.Сьогодні в цьому світовому потоці курсує близько мільйона книжок. Фактично цей проект — не що інше, як книжковий клуб, який стирає кордони простору й часу.
Лозунг бруккроссерів — «Зробімо світ великою бібліотекою».
Приблизно з 2006 року буккросинг з’явився і в Україні. Цікаво, що в дореволюційні часи аналог цього руху вже існував серед української інтелігенції. Тоді книги цінувалися високо і їх було прийнято читати, передаючи по колу: після того, як із літературною новинкою знайомилися всі зацікавлені особи, вона поверталася власнику з підписами, відгуками та рекомендаціями.
http://bilochka.km.ua/news/item/211-tekct#sigProIde6c00a91c1